Згард (Зґарди) для намиста

Зґарди (в однині "Зґард", чоловічого роду) - це обереги у вигляді хрестів, які по аналогії з християнськими, називали мальтійськими або тевтонськими хрестами. Назва згард виникла від санскр. 'Svarga' - тобто Сварга, Всесвіт.
З давніх часів вважалося, що цей амулет є символом єднання чотирьох земних стихій: землі, вогню, повітря та води. Також цей символ розкриває взаємозв'язок часу і простору, енергії та інформації.

Ці прикраси є унікальними свідкам збережених традицій, що дійшли до нашого часу, і не втратили обережної сили.
Ви можете носити кулон, як самостійну прикрасу, або комбінувати з кораловим намистом.
Зґарда - традиційне гуцульська прикраса культового значення. Його основу складають мідні або латунні литі хрестики. У проміжках між ними розташовуються трубочки (спіральки). Ці елементи нанизували на ремінець, шнурок чи дротик, від одного до трьох ниток. У цій прикрасі гармонійно поєднується язичництво і християнство - хрестик з металу і різні релігійні орнаменти.

"Орнаментика гуцульських прикрас, як і інших видів народного мистецтва гуцулів, наскрізь проникнута елементами древньої, дохристиянської культури. Тут, в малодоступних горах до XX століття збереглися традиції старослов'янського мистецтва. Джерелом орнаментальних композицій гуцульських прикрас, був давньослов'янський солярний культ, який оспівував первісне землеробство і скотарство, де головним фактором вважалася життєдайна сонячна сила. Символ сонця став емблемою добробуту і благополуччя, і для населення українських Карпат, яке до наших днів зберегло чимало магічних вірувань, в ті далекі часи цей символ широко використовувався як оберіг. Саме тому різні інтерпретації солярного символу так часто використовують гуцульські майстри в декоруванні прикрас. З плином часу солярні знаки поступово удосконалювалися, набували різні атрибути, виступали в різних поєднаннях з іншими зображеннями. Народне мистецтво Гуцульщини існувало довгі століття. Воно жило і розвивалося, творилося в нових формах, які відображали новий зміст життя. Особливо яскраво в гуцульській орнаментиці прикрас відбився період древньої Русі з характерним для нього процесом християнізації та боротьби з язичництвом. Цей процес не був раптовим. Він тривав дуже довго і виразно відбився в народному мистецтві поступовою асиміляцією старої язичницької символіки з новою християнською. Християнство могло увійти в народні маси, лише пристосувавши свої поняття, свої образи до язичницьких понять і образів, яких дотримувався народ. Асиміляції, в першу чергу, піддалася саме солярна символіка, що виражалося в злитті сонячного диска з хрестом - головною емблемою християнського культу. Найбільш яскраво цей процес простежується в гуцульських металевих нагрудних прикрасах - згардах, що складаються з однієї або з двох (і рідко - більшу кількість) дисків або хрестів.

Однак, поступово хрестики на гуцульських нагрудних прикрасах із доповнюючих стають основними елементами. Таким чином, хрестики на прикрасах стають самостійними еле­ментами, перетворюючи “пацьорки”, “перевтикані крижиками” — у зґарди — дорогі хрестикові нагрудні прикраси, які поряд із венеційським та кораловим намистом, сороківцями та шелестами стають ознакою “маєтності”, тобто відповідального соціального становища в громаді. Велика кількість хрестиків на ЗҐАРДАХ свідчило про заможність родини.